logo search
ekzamen_33__33__33

83. Збірка «Мій ізмарагд» Франка. Особливості композиції. Поліфонія жанрів.

Морально-філософські пошуки у творчості Франка цих років виразно засвідчила його збірка "Мій Ізмарагд". За взірець поет узяв давньоруський збірник релігійно-повчальних афоризмів і притч "Ізмарагд", який становив, за його словами, "неначе певний курс практичної, християнської моралі". У поезіях зі збірки "Мій Ізмарагд" лунало розчарування в соціалістичних ідеях і революційних гаслах позитивістської епохи, відбито сумніви поета щодо тієї жертовної ролі будівничого, яку він на себе поклав. Проповідництво Франка було не суто раціоналістичне, а пройняте болем, сумнівами у власних силах і любов'ю до України ("Поет мовить", "Україна мовить"). Однак уже перший цикл "Поклони " виявляв ігрову природу збірки — зі страждань і розчарувань поет робить драматичне дійство (диптих "Поет мовить" — "Україна мовить"), вдається до бурлеску ("Сідоглавому"), не забуває про буденщину та ідеологічні суперечки ("Декадент"). книжка «Мій Ізмарагд» (1897) об'єднала твори, написані за мотивами старовинних притч, легенд, повчань, що містилися в давньоруських рукописних збірниках. Морально-філософські пошуки у творчості Франка цих років виразно засвідчила його збірка «Мій Ізмарагд». За взірець поет узяв давньоруський збірник релігійно-повчальних афоризмів і притч «Ізмарагд», який становив, за його словами, «неначе певний курс практичної, християнської моралі». Франко зізнався, що давно мріяв написати таку книжку, де цілковито виявилася б морально-виховна, духовна природа самої поетичної мови. Нова збірка мала бути «наскрізь моральною», але не моралізаторською й доктринерською. Найважливішою ознакою «Мого Ізмарагду» стало злиття особистого переживання та загальнолюдського чуття любові, доброти, лагідності, толерантності, що їх письменник прагне передати своїм читачам. Культурно-історичний універсалізм і гуманітаризм, характерні для Франка в цей період, виявились у розширенні індивідуального світобачення до рівня «людськості», в ототожненні духовної сутності «я» з уселюдською моральною природою. Франкова моральна поезія, вміщена у збірці «Мій Ізмарагд», пропонувала іншу тенденцію розвитку поетичного мислення порівняно з символістською естетизацією життя, метафізикою краси та онтологізацією суб’єктивного в поезії наприкінці ХІХ ст.