39. Укр журналістика 2п.19ст. Франківські видання.

В умовах урядових заборон українського друкованого слова в Східній Україні аж до революції 1905- 1907 років не змогло з'явитися жодної української газети чи журналу. З величезними труднощами тут вдавалося випускати лише поодинокі літературні альманахи — "Луна" (1881), "Рада" (1883, 1884), "Пива" (1885), "Стен" (1886), "Складка" (1887-1897), які відіграли певну роль в активізації літературного життя. У другій половині XIX ст. головним центром книжково-журнальних видань стала Галичина. Характерним явищем тут було поступове витіснення аморфних альманахових видань, створення журналів з більш-менш визначеними політичними та ідейно-естетичними програмами, які відображали й загальну орієнтацію певних суспільних сил. Дедалі помітнішу, а згодом і провідну роль у журналах відіграє літературна критика. В окремі періоди спільними всеукраїнськими громадсько-літературними органами виступали "народовські" видання — журнали "Правда" (1867-1898), "Зоря" (1880-1897), газети "Діло" (1880-1939), "Буковина" (1885-1910). Ще більшими були заслуги "Зорі", особливо в роки, коли до керівництва журналом прийшли І. Франко, Василь Лукич (В. Левицький). У тих часах журнал об'єднував майже всіх відомих тоді українських письменників, був місцем літературних дебютів Лесі Українки, О. Кобилянської, Л. Яновської, А. Кримського, В. Щурата, М. Коцюбинського та ін. "Зоря" опублікувала чимало творів з літературної спадщини, історико-літературні матеріали, спогади, листування, статті про театральне життя. До найкращих матеріалів належали численні статті й рецензії 1. Франка, П. Грабовського, М. Драгоманова, О. Маковея, М. Вороного. Важлива роль у демократизації деяких "москвофільських" і "народовських" видань належала І. Франкові, який разом із М. Павликом у 1875 р. зреформував журнал «Друг». Найкращі традиції демократичних видань намагався продовжувати й розвивати літературно-науковий і громадський журнал "Світ" (1881-1882), де, за словами Франка, вперше на ґрунті прогресивних ідей зустрілися галичани, російські українці та українські емігранти. Новий етап у розвитку демократичної журналістики пов'язаний із журналом "Народ" (1890-1895) — своєрідним органом галицької радикальної партії, редагованим І. Франком і М. Павликом. У тісному зв'язку з актуальною політико-економічною тематикою були й друковані тут літературно-критичні виступи та художні твори, зорієнтовані на сучасність. Друкованим органом, навколо якого об'єдналися демократичні сили української культури, науки, літератури, став редагований І. Франком журнал "Житіє і слово". Прагнучи всебічно сприяти ідейно — естетичному зростанню української літератури, журнал ґрунтовно поставив дослідження найбільш життєздатних і прогресивних традицій української народної творчості й літератури, широко інформував про політичне й культурне життя народів світу й сучасні літературно-естетичні теорії, друкував переклади найвизначніших творів світової літератури. Плідні традиції української літературної періодики продовжив застосований 1898 р. (після припинення журналів "Зоря", "Житє і і мово", "Правда") "Літературно-науковий вісник". Упродовж кількох наступних десятиліть він зберігав за собою роль чільного організатора життя в Україні.