logo search
ekzamen_33__33__33

26. Життєвий і творчий шлях Глібова.

Леонід Іванович Глібов народився 21 лютого 1897 р. у с Веселий Поділ Хорольського повіту на Полтавщині. Здобувши освіту в домі магнатів Родзянків, продовжував навчання у Полтавській гімназії. Початком літературної діяльності Глібова можна вважати 1841 p.; цим роком датований російськомовний вірш «Сон» (зберігся в перекладі українською мовою). Ще під час навчання поета в гімназії була видана збірка «Стихотворения Леонида Глебова. 1845 и 1846», до якої ввійшло 50 поетичних творів. Навчався в Ніжинському юридичному ліцеї. Трирічну на той час програму ліцею він проходив шість років через хвороби, смерть батька, родинні клопоти тощо. В ліцеї Глібов продовжує поетичну творчість рос. мовою та робить спроби писати й по-українськи. У 1853 р. в «Черниговских губернских ведомостях» з'являються друком понад 20 байок поета, через два роки — його перші україномовні вірші. З 1858 р. Глібов працює вчителем історії та географії в чоловічій гімназії Чернігова. В середовищі інтелігенції міста народжується ідея першого у Наддніпрянській Україні неофіційного видання. Ним стала газета «Черниговский листок». Глібов і став її видавцем та редактором. Для любительської театральної трупи Глібов пише тоді ж одноактівку «Сусіди» та фрагмент комедії «Хуторяночка», пізніше переробленої в одноактівку «Веселые люди, или Кровь — не вода». У петербурзькій «Основі» з'являється ряд його байок. Більшість написаних доти творів цього жанру (36) увійшли в збірку «Байки», видану в Києві 1863 р. Із серпня того ж року Глібов зазнає адміністративних переслідувань, спричинених дружніми стосунками з одним із членів підпільного товариства «Земля і воля». Глібова звільнено з посади вчителя гімназії, а трохи згодом знищено нерозповсюджений тираж його «Байок». Із жовтня 1863 р. для письменника почалися довгі місяці й роки безробіття під адміністративним наглядом, злигодні, побільшені також хворобами та домашніми нещастями. Тільки наприкінці 1867 р. чернігівське земство призначило його на посаду завідувача друкарнею, де він і працював до кінця життя. У 1872 р. в Чернігові здійснено друге видання «Байок», куди ввійшло 50 творів. З 1890 р. у письменника налагоджуються контакти з львівськими журналами «Зоря» та «Дзвінок». На їх сторінках публікує майже половину свого байкового доробку, чимало ліричних віршів. У 1891 р. українська громадськість відзначила 50-річчя літературної діяльності Глібова. Своєрідне поетичне свято — вшанування Дідуся Кенира — організував «Дзвінок», у якому поет друкував байки, а також виступив з творами нового для себе жанру — загадками й акростихами, підписуючи їх цим псевдонімом. Помер письменник 29 жовтня 1893 р. в Чернігові. Вперше всі 107 байок поета, а також загадки й ліричні поезії з'явилися у виданні «Твори Леоніда Глібова». Головні зусилля письменник спрямовує на художнє з'ясування та ствердження субстанційних начал національної духовності, джерелом, носієм і порукою яких є життя народних мас. Його цікавлять форми не стільки індивідуальної самосвідомості, скільки колективні основи етнічного буття. Саме емоційний досвід українського люду складає змістово-тематичне підґрунтя глібовської поезії — у байках, загадках, ліричних віршахБайка, до якої звернувся Глібов, стала досить зручним, містким за можливостями жанром для відображення як зовнішньо-предметного буття, так і етичних та естетичних світоуявлень народу.