29. Життєвий і творчий шлях Степана Руданського.

Син бідного подільського священика, Руданський готувався до духовної кар'єри.Стає студентом медико-хірургічної академії. Вибір фаху, й літературні зацікавлення С. Руданського зустріли затятий опір батька, наївного церковника — обскуранта.Вперше свої твори поет побачив надрукованими в петербурзькому тижневику "Русский мир".Працює в Ялті лікарем міської управи. У 1872—1877 роках на сторінках журналу "Правда" з'являється переклад "Іліади", 1880 р. виходить збірка віршів га гуморесок Руданського "Співомовки", впорядкована Оленою Пчілкою.Усі свої твори поет називав "співомовками", кілька поем та віршових хронік, драматичної одноактівка, ряд ліричних віршів і балад, переспіви та переклади.Баладну творчість ("Тополя", "Верба", "Купці ) продовжував поет і тоді, коли вже був автором великої кількості гуморесок, поем "Цар Соловей" та "Лірникові думи".Інтимна лірика Руданського має широкий діапазон варіацій одного й того самого в основі тужливого почуття: від вираження самотності, відчуженості від світу ("Сиротина я безродний", "Не дивуйтесь, добрі люди", "Ой чому ти не літаєш...", "П'яниця"), нарікань на долю ("Тілько-м родилась, злая недоля...", "До моїх дум") — до позірно-безтурботного, але силуваного анакреонтизму ("Хлопці — молодці, пийте, гуляйте!").Усі історичні "співи " Руданського читаються не як завершені твори поемного жанру, а швидше як поетичні парафрази на теми відомих історичних подій чи, точніше, відтинків української історії.У ліричних, часто з публіцистичним забарвленням, творах поет намагається показати особистість, яка шукає опертя у самій собі. Шлях цей Руданським тільки розпочато ("Наука", "До дуба", "Моя смерть", "Гей, бики!"); він намічений лише в найзагальніших рисах, у комплексі схем громадянської, морально-етичної, філософської проблематики. У гуморесках Руданського відображено невір'я найширших верств народу в цілий ряд офіційно пропагованих забобонів, у доцільність сенсу тих чи тих інституцій і цим самим засвідчено вищий, порівняно з попереднім періодом, ступінь духовної свободи в суспільному середовищі того часу.