25. Проблематика повісті «Три як рідні брати» Федьковича.

Тематика жовнірського життя найповніше представлена в оповіданнях «Три як рідні брати» та «Штефан Славич», поєднана в них із мотивами, відповідно, побратимського звичаю та «люби — згуби». Смисловою домінантою цих оповідань є ідеї любові, дружби й солідарності людей різних націй, проте ідейна й моральна концептуалізація текстів відбулася на тлі ослаблення їх художньої переконливості. Мотив побратимства, розроблюваний у більшості оповідань на гуцульському матеріалі, а тут дещо видозмінений у зв'язку з перенесенням частини дії в інше географічне й національне середовище, є сюжетною і настроєвою основою оповідання «Три як рідні брати» (пізніша розширена переробка — «Ангіль хранитель»). Оповідання, втім, позначене загальною позитивно-моралістичною заданістю, сентиментальною розчуленістю в авторському викладі, певною екзальтованістю вираження почуттів і переживань дійових осіб — рисами, які ще більше посилені в пізнішій переробці з нав'язливим, неглибоким релігійним лейтмотивом надії на ангела-хранителя та зближення його образу з роллю того чи іншого побратима. У повiстi "Три як рiднi брати" Федькович змалював реалiстичнi картини ре­крутчини та поневiрянь жовнiрiв. Правдиво показане горе й нещастя, якi ре­крутчина принесла до селянськоï родини. З горя захворiла мати вдома, ридають сестри, горюють брати. "А дома сум та плач", - такими словами автор вiдобра­зив загальний настрiй, що панував у родинi. Далi Федькович описує життя Iвана-новобранця. Жорстока муштра, палочна дисциплiна,приниження людськоï гiдностi, знущання, залякування,- такою була атмосфера в цiсарськiй армiï. У казармах "дехто лає, дехто б'є, декого знов другi б'ють". Змальований у повi­стi й один офiцер, капiтан-садист. Вiн сердитий, недобрий, грубий, агресивний. Пiд час розмови не дивиться на солдат,вважаючи ïх негiдними уваги. Показав Федькович життя селян. Вдова помирає з голоду та холоду. Дочки наймитують "...у таких панiв, ... що i до церкви не пускають", не те щоб про­вiдати хвору матiр. Автор показав, що пiдневiльна праця була суспiльним i мо­рально-етичним злом. Намiтилася у творi i класова структура тогочасного села. Вмирають iз голоду,страждають у невилазних злиднях, тяжко працюють бiднi наймити, а сiльськi глитаï збагачуються за ïх рахунок. У повiстi знайшли вiдо­браження й антицерковнi мотиви. Пiп забирає у важкохворого Iвана за похорон все, що в нього було. Священик байдужий до людського горя, жорстока i неми­лосердна людина, бо змiг сказати Iвановi: "Чорт по твоïй душi! Плати та й годi..." Юрiй Федькович порушив у творi проблему родинних стосункiв. Iван - лю­блячий син, уважний брат. Його дуже засмучує лист брата Онуфрiя. Вирвавшись у  вiдпустку, голодуючи сам, купує гостинцi рiдним. У недавно перехворiлого юнака десь береться сила, коли вiн побачив умираючу вiд голоду й холоду ма­тiр. "Для рiдноï неньки борзо дрiвця рубаються". Iван - людина великоï душев­ноï краси, та цi душi спотворювала погоня за наживою. Таким є дядько Iвана Андрiй. Родиннi стосунки для нього нiчого не важать. Тiльки б вижити самому. Дядько Андрiй забирає в сестри останню корову. Дружба, взаємовиручка, солiдарнiсть - проблеми повiстi "Три як рiднi бра­ти". Хоч i на родинному тлi, а показав Федькович прагнення простих людей об'єднатися, жити вкупi у мирi та злагодi.Стверджував письменник братерство людей рiзних нацiональностей, пропагував доброту та щирiсть у взаєминах. Iз любов'ю малює автор своïх героïв, милується ïхнiм благородством, утверджує ïх моральне право на людське щастя.