98. Майстерність Франка-прозаїка у новелах «Сойчине крило», «Маніпулянтка», «Батьківщина».

У своїх натуралістичних студіях і реалістичних оповіданнях Франко розгорнув "образ нашої суспільності" через через становище жінки та емансипаційний рух у тогочасному галицькому суспільстві (збірка "Маніпулянтка" і інші оповідання". в оповіданні "Батьківщина" на тлі етнографічних спостережень, описів природи й життя нічного кафе Франко зупиняється на питанні про характер духовного посвячення людини та її вірності. Йдеться про те, як молодий чоловік, закохавшись у "фатальну" жінку, віддає за безцінь батьківську землю, відмовляється від усього, що було миле, й жертвує собою заради непереможного кохання. Загалом у творах Франка часто виникає образ загадкової й химерної, "фатальної" жінки, яка грається чоловіками й сама стає іграшкою. Цей образ набуває в оповіданнях початку XX ст. особливого, майже демонічного забарвлення (Киценька в "Батьківщині", Маня із "Сойчиного крила"). Мала проза Франка 900-х років позначається драматичним напруженням пристрастей, концентрацією дії й замкнутістю художньої форми. Письменник звертається до аналізу неординарних людських характерів, часто одержимих пристрастю, до складної взаємодії свідомого й несвідомого в їхній поведінці. Особливого значення набувають у його оповіданнях спогади, листи, щоденники, які художньо сповільнюють дію, а то й повертають її назад ("Сойчине крило").Водночас у оповіданні "Сойчине крило" Франко символізує кохання як джерело щирих людських переживань.