68. Поезія Старицького – «перші проби нових тонів, нових форм, нового вислову в нашій поезії» (Франко).

З глибоким ліричним почуттям написано низку поезій про трудівників міста і села, зокрема про долю дітей бідноти («Швачка», «Сумно й тьмяно...», «Весна», «Край коминка», «Перед труною», «Сльоза», «Ніч. У хаті зимно, темно...», «І ґвалт, і кров...», «Місто спить...» та ін.). На розгорнутому контрасті (розкішне буяння природи — нужденне існування жінок — заробітчанок) побудовано вірш «Весна», який своїм образним ладом сягає у поетичний світ Т. Шевченка. Виразні й конкретні у М. Старицького описи людської нужди, недолі, приниження; всі деталі, помічені пильним оком художника, викликають біль за людину, співпереживання. Поет пристрасно вболіває за долю своєї батьківщини. Образ України постає з поезій «Нема правди», «Що не день, то гірша мир трухлявий...», «Серце моє нудне...», «За лихими владарями», «До І. Білика» тощо. У 70—90-ті роки у митця дедалі сильніше відчувається соціологізація поетичної думки. Відштовхуючись від конкретного (політичного, історичного) факту, поет роздумує над проблемами суспільного й національного життя. Переважають жанри медитативної, інтелектуальної, публіцистично-закличної лірики. Справжніми перлинами інтимної та пейзажної лірики є поезії «Ждання», «На озері», «В садку», «Виклик». Ці поезії, що відповідають духові української народної пісні, перейняті щирими і світлими почуттями молодого кохання, і радісного, гармонійного єднання людини з природою. У поезії М. Старицького виражальні прийоми надзвичайно точні. Ми зустрічаємо у нього вірш — заклик і поетичну медитацію, гнівні інвективи і живописні образки з життя, сатиричний і ліричний вірш, романс, вірш — посвяту, поему, романтичну баладу. Багатогранності віршованих форм відповідає різноманітна метрика — від ямба до анапеста; різні способи римування. Це була справжня школа майстерності. Яскравою сторінкою в поетичній творчості М. Старицького та в українській поезії в цілому були переклади і переспіви зі світових літератур. Власне перекладами він і почав свою літературну діяльність, розширюючи тематичні обрії, збагачуючи жанрово-виражальні можливості української поезії. Перекладацький доробок М. Старицького величезний — понад 200 творів.