67. «Ремеслові» поезії Щоголева.

Більшість ліричних портретів, написаних Я. Щоголевим, – “ремеслові поезії”: характеристика персонажа вибудовується навколо смислового стрижня, яким постає той чи інший рід діяльності, фах. Ці вірші є “зафіксованою в ритмі та римі мініенциклопедією традиційних професій і ремесел, календарних трудів людини на землі. Більшість ліричних портретів, написаних Я. Щоголевим,– “ремеслові поезії”: характеристика персонажа вибудовується навколо смислового стрижня, яким постає той чи інший рід діяльності, фах. Ці вірші є “зафіксованою в ритмі та римі мініенциклопедією традиційних професій і ремесел, календарних трудів людини на землі”, у “ремесловій” ліриці митець продовжує традицію українського поета. Климентія Зіновієва. За своїми жанровим характеристиками з “ремесловим” циклом споріднені поезії, у яких змальовано образ знедоленої людини: старого жебрака (“Старець”), дітей-сиріт (“Вівчарик”, “Чередничка”). Елегія набула життєвості у зображенні внутрішнього світу людини, розкритті її почуттів. Зрозуміло, основні її жанрові канони збереглися. Художні деталі, що є реалістичними, стали відігравати роль спонукального елемента елегійного сюжету. Змінилися зображально-виражальні можливості вірша та хронотоп, відбулося поглиблення психологічного аналізу душевного стану людини в її духовних пошуках, загострилися мотивно-проблемні аспекти. У жанровій матриці елегії для розкриття багатого внутрішнього світу, життя душі особистості в тяжкий для неї час домінантного значення набуває психологізм, виступаючи важливим елементом жанроформування. Елегійний герой позбувся винятковості, характерної для романтизму, став більш конкретною реальною особою, живою людиною, свідомою національної гідності, особистості зі своїм самобутнім складним внутрішнім світом, здатною аналізувати, філософствувати, мріяти щиро і просто, як це природно для багатьох українців.