58. «Нью-йоркська група» поетів: творчі засади і художня практика.

"Нью-йоркська група" - літ організація, група укр. еміграційних поетів, виникла в середині 50-х XX ст. (гру 1958, дружня бесіда Калини, Бойчука і Тарнавського в італ. кав'ярні «Павич» на Вест-стріт Брали в нім участь сім поетів — Емма Андієвська, Юрій Тарнавський, Віра Вовк (прилучилась у 1960 році), Богдан Рубчак, Женя Васильківська, Патриція Калина, Богдан Бойчук - виходив до 1971 р..), як співдружність митців, об'єднаних спільними поглядами на творчість, як можливість якомога повнішого самовияву творчої індивідуальності митця, в естетичному плані орієнтувалися на поетику модернізму, відхід від традиційних норм та засвоєння нових течій у світовій літературі. До групи тяжіли також малярі Л. Гуцалюк, С. Геруляк, Ю. Соловій. Склад групи змінювався. Женя Васильківська та Патриція Килина з часом відійшли від літературної творчості, натомість до групи "примкнули" поети молодшого покоління: Ю. Коломиєць, О. Коверко, М. Царинник, Р. Бабовал, Марія Ревакович. У шістдесятих-сімдесятих до групи прилучилися Роман Бабовал, Юрій Коломиєць, Олег Коверко, Марко Царинник, Юрій Соловій (оформив усі числа Нових поезій), та перекладач з іспанської та інших романських мов Вольфрам Бургардт. Останньою прийшла до Групи Марія Ревакович. На сьогодні про "Н-й.г." можна говорити як про історико-літ. явище, співвідносять із творчістю укр. поетів-шістдесятників. Найбільш активний, впливовий період від половини 50 до початків 70 років. Дискурс 50рр стосувався переважно встановлення силових зв’язків (power relations) в літ. середовищі (здобуття визнання з боку старших колеґ, забезпечення апарату для літ. продукції кожного члена групи). Дискурс 60рр фокусувався на вдержанні свого щойно виробленого авторитету, питання рецепції (намагання з боку групи не тільки зберегти вже приєднаного читача, але й поширити читацьку публіку поза тісне коло любителів). Розвиток групи після 70 - явище досить складне і негомогенне, але в 90-тих роках груповий голос відроджуєтся з появою журналу Світо-вид (перше періодичне видання, яке почало виходити спільними зусиллями, тобто еміґраційними і Спілки письменників України).Беручи активну участь в літ процесі коротко перед розвалом Радянського Союзу і зараз після проголошення незалежности, "Н-й.г." відіграла чималу ролю в процесі зближення діаспорної і материкової літератур, притім ішлося про збереження і пропагування своєї власної спадщини. Півстоліття напівтиші — антологія поетів"Н-й.г.", яку уклала член цієї групи Д-р Марія Ревакович. Видана київським видавництвом "Факт" у 2005 р. Це найновіші видання поезій відомої літ групи. Тільки в останні п’ятнадцять років про "Н-й.г." можна було почути в Україні. Десятиліття незалежності відкрило двері деяким поетам діаспори видавати книжки на рідній землі й зблизитися з тамтешнім читачем. Цих поетів сплавлює: схильність до сюрреалізму (в'яже "Н-й.г"з історичним авангардом, інспірував у різній мірі всіх поетів, нові спроможності асоціативного світосприймання) і екзистенціалізму; дискурсивна та естетична гомогенність; групова солідарність; нахил до формального новаторства й тяжіють до сильно індивід. зображення дійсності; високий модернізм - віра в інституцію мистецтва й елітарний підхід до творчості. Мод-зм, пропонований групою, безперечно, зраджує зах. джерела. Це передовсім модернізм, який прославляє суб'єктивізм і підриває авторитет традиції.. Захоплення групи мод-змом знайшло своє відбиття в численних перекладах Езра Паунд, Самюель Бекетт, Пауль Целан, Фернандо Пессоа, Ґеорг Тракль, Поль Елюар, Анрі Мішо, Жак Превер, Еудженіо Монтале - були інтимно ознайомлені з визначними представниками зах. Мод-зму. (сліди впливів на окремих поетів. Ґарсія Лорка, наприклад, інспірував Килину й Васильківську. Пабло Неруда надав чималий імпульс ранній творчості Тарнавського, а Т. Еліот, Паунд і Каммінгс впливали на Бойчука и Рубчака. Андієвська художнім перекладом ніколи не займалася, але її поезія теж зраджує близькість з чільним представником франц. символізму Стефаном Малларме). Чи Н-Й.г ще існує? Думаю, що ні. Хоч різно можна це запитання інтерпретувати. Свого часу, Бойчук заявив, що доки індивід. поети творчо активні, група існує. Насьогодні існують індивід. поетичні особистості, але групова розмова - затихла, а де немає розмови, там починається історія.