45. Голгофа п. Грабовського.

Жандармерії вдалося розкрити його участь у розповсюдженні відозв народників; в Оренбурзі рядового Грабовського заарештовують, повертають до Харкова й ув'язнюють.В цей час молодий поет пише російською мовою вірші "Друзьям", "Молитва", "Многим", віршову хроніку "Из путевых заметок", поему "По Сибири. На засланні 1889 р. Грабовський укладає збірку оригінальних і пе-рекладних творів. Збірку не допустила до друку київська цензура; окремі вірші з неї в переробленому вигляді були включені пізніше до збірки "Пролісок". Діставши від знайомих деякі відомості про літературне життя в Галичині, він надсилає вірші в галицькі часописи, зав'язує листування з Франком, трохи далі — з Лукичем, Павликом, Паньківським. Водночас поет розпочинає велику перекладацьку роботу. Грабовський надсилав у Галичину оригінальні й перекладні віршові твори, статті й нариси. Це дало можливість підготувати й видати у Львові збірку "Пролісок", "Твори Івана Сурика", "З чужого поля", "З півночі". Листи, як і ряд поетичних творів Грабовського останнього періоду, засвідчують значну еволюцію його світогляду, зокрема остаточне звільнення від народницьких ілюзій.Повернутися в Україну, про що він безнастанно мріяв, йому так і не пощастило. Роки заслання вкрай підірвали його здоров'я, в Тобольську він дуже хворів. Проте й за таких умов Грабовський не полишає літературної роботи, готується видати зібрання творів, пише нові вірші.Збірка Грабовського виразила думки й почуття людини, яка пов'язала особисту долю з суспільним рухом епохи, вважаючи його передовим і справедливим, зробила справою свого життя революційну боротьбу.Грабовський у збірці "Пролісок" виявив себе майстром короткого (8—12 рядків) ліричного вірша, сповненого животрепетної думки й пристрасті.У збірці "З півночі" найочевидніше виявлено складність створеного Грабовським авторського образу, тонкі грані відмінності між трьома його іпостасями: Грабовським — засланцем, Грабовським — поетом і героєм його поетичної творчості.Цікавим явищем є створення збірника "Песни Украйны" (за життя поета не був надрукований; перша публікація частини — 1959 р.) — спроба по-пуляризації російською мовою крайніх поетичних творів українських поетів XIX ст.