46. Основні мотиви лірики Грабовського.

Виразно автобіографічна емпірично-життєва основа, притаманна багатьом ліричним сюжетам збірки «Пролісок», що виявляє себе в опосередкуванні досить розкутих літературно-естетичних уявлень поета, збагачена сталими елементами його художнього мислення (зокрема, ряд ключових образів), напластуванням громадсько-політичних і філософських роздумів про сучасність. Об'єктом його орієнтацій є художньо повновагі твори різноманітної тематики й проблематики: від висловлення плинних відчуттів, образів споглядання природи, камерних переживань — до картин суспільного життя. Природно, перевагу тут надано поезії громадянської теми. Образові ліричного героя Грабовського надає життєво людських рис те, що за аскетичними вимогами, які він ставить до себе й до інших ("Гадка", "До товариша"), прозирають душевна незахищеність, разливість. Образ жінки — борця відіграє важливу смислову роль у структурі всієї збірки: він надає винятково щирих, інтимних рис розумінню героєм революційної боротьби — справи, за яку страждала кохана жінка. Світ суб'єктивно-інтимних переживань і світоглядних уявлень героя невіддільний у поезії Грабовського від перейнятості долею України. Головною категорією національного мислення у Грабовського виступає народ. Звернення Грабовського до християнської алегоричної емблематики додатково зумовлено також вихованням та освітою поета, особливостями його світогляду й, можливо, художньо-творчого темпераменту. З погляду творчої манери до віршів збірки "Кобза" прилягають останні вірші Грабовського, за життя поета не друковані. їх герой не відмовляється від натхненних ідеалів боротьби, але воліє про це не говорити й, тим менше — переконувати в своїй правоті читача. Поезія стала для Грабовського не тільки засобом виповідання своїх почуттів, піднесених, а частіше — прикрих станів, сумнівів, невдач і скрух, які переслідували поета, а й сферою духовного опору останнім, спробою бодай мистецьким способом піднятися над своєю долею. Сам же поет, а з ним і його герой, підбиває підсумки (ще не здогадуючись, що вони останні) за прикрих обставин, визнаючи, що сферою боротьби, де людина утверджує свою особистість, є також і повсякденне життя. Драматизм його ситуації в тому, що, борючись протягом довгих років за високі ідеї, жертвуючи собою, підставляючи своє плече для різних підбурювальних політичних акцій (за якими зрештою виявилося не так уже багато смислу), свідомо нехтуючи найближчими, звичайними людськими прагненнями, він опиняється тепер у невпорядкованому, розбитому, незатишному особистому світі, в духовно чужому середовищі, примушений "до піклувань щоденних про шматок".