logo
Zarub_Ekz

36. Провідні літературні напрями та течії в західноєвропейських літературах 20 ст

У літературі 20 ст. 2 основні тенденції : - подальший розвиток реалізму, провідного художнього методу мистецтва слова попереднього століття- розвиток різних модерністських течій.

Реалістична проза 20 ст. намагалася :-розвивати та вдосконалювати зображальні засоби роману-сміливо експеремнувати , вбирати в себе риси всіх основних художніх стилів епохи -не стояла осторонь від життєво важливих проблем епохи ( боротьба за мир, антифашистська тема)

Літературі І половини 20 ст власне антивоєнне спрямуванняНадто важким є випробуванням для Європи стала Перша світова війна. Цій проблемі присвячений кращий твір чеського письменника Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка» (1923). Автор роману – учасник Першої світової війни , засуджує мілітаризм тодішньої Австро-Угорщини,викриває реакційну сутність усіх її інституцій – поліції, жандармерії ,церкви ,преси.Реалізм 20 ст увібрав у себе кращі традиції літ-ри попередньої доби, живився багатством соціального та історичного досвіду народів, виявляв суспільно- політичну позицію митців , їхню реакцію на всі важливі події , що відбувалися у світі. Поруч з реалістичним методом в літ-рі 20 ст , як і в інших видах мистецтва , виникають різноманітні напрями, що об»єднаються загальною назваю модернізм. Літератори , що тяжіли до модернізму, шукали нові духовно естетичні засади худ. Творчості, тяжіли до філософських концепцій екзистенціалізму ,ніцшеніанства, фрейдизму. Одна з головних проблем у літрі модернізму – питання про місце особистості, індивідуальної свідомості у світі. Літератори – модерністи заперечували класичну спадщину , шукали нові, нетрадиційні естетичні форми і зображальні засоби.На межі 19- 20 ст на позначення ряду новаторських напрямів у літ-рі вживається термін декадентство. Спочатку цей термін використовували, на позначення власної творчості, французькі символісти , а потім ним почали позначати інші напрями кінця 19 – поч.. 20 ст.

У добу, так званого « срібного віку» рос. Поезії ( рубіж 19 – поч. 20 ст) риси символізму властиві творчості Д.Мережковського , З.Гіппіус , В.Брюсова , А.Бєлова, О.Блока та ін..Для поезії рос символістів властиві мотиви смутку , меланхолії ,похмурих осінніх пейзажів , вишукані поетичні форми з великою кількістю звуконаслідувань. На поч.. 20 ст з середовища рос. Символістів виділився окремий напрям – актеїзм ( Гумільов, Ахметова, Городецький) У нім літ-рі на поч. 20 ст з’явився експресіонізм. Термін вперше вжитий німецьким поетом Г. Вальденом . У час Другої світової літ-ри та післявоєнний час у світовій літ-рі виникає екзистенціоналізм, Характерними рисами творчості письменників – екзистенціалістів були песимізм ,індивідуалізм ,суб’єктивізм, заперечення будь –якого насильства.Представники цього напряму вважають, що крім реального існування, людина має ще й «екзистенцію» - дух.існування.Істотно вплинув на розвиток західної літератури рома Джеймса Джойса «Улліс». Автор подає картину беззмістовного буття в умовах сучасної цивілізації,використовує прийом «потоку свідомості» , введення в сюжет мотивів атичної міфології. Потік свідомості став часто застосовуватися як худ. Прийом в літ-рі, допомагаючи відтворити процеси дух.життя ,роздуми і переживання у взаємозв’язках ,випадкових асоціаціях,часто алогічних.