34. Натуралізм Еміля Золя

Течія натуралізм, її характерні риси

У другій половині XIX ст. реалізм у Франції переріс в натуралізм - це літературний стиль, який поширився у Європі та Америці протягом 1870-1900 років. У перекладі з латинської означав "природа". Основою теорії натуралізму став позитивізм Огюста Конта. Багатьох манила до позитивізму віра в науку - повага до дійсних фактів. Наука і мистецтво - єдині.Як і реалісти, натуралісти прагнули до повного, вірогідного, точного зображення суспільства, природи і людини, зокрема на основі об'єктивності.Відмінність від реалізму:

o натуралізм надто прямолінійно виражав свої риси на практиці;o з погляду натуралістів узагалі не було відмінностей між літературною творчістю і науковим пізнанням;o натуралісти вважали, що письменник повинен створити всебічну і об'єктивну картину суспільства так, ніби цим займався історик чи соціолог. А відтак витвір мистецтва натуралістів мав бути "людським документом", тобто вичерпним описом того чи іншого суспільного явища.o Доля героїв, їхня психологія виводилися із трьох засад:1) спадковості - доля героя, його вчинки повністю залежали від того, що закладено в генах;2) середовища - людина сама по собі нічого не вирішувала; натуралісти вважали людину рабом середовища, у якому вона сформувалась;3) історичної доби - на людину впливав час, у якому вона жила.Поява натуралізму супроводжувалася шквалом критики, оскільки натуралісти все більше заглиблювалися у непоетичну дійсність. У той же час він вплинув на розвиток світової літератури:o своєрідне продовження реалістичних традицій, початок впливу на письменників-реалістів XX ст.;

o натуралізм - це основа для майбутніх письменників-модерністів. Натуралісти змусили ще раз переглянути "проблему табу" у літературі.Представники натуралізму цікавилися різними психічними і соціальними відхиленнями, мали спільні риси з декадентами, розробляли імпресіоністичний стиль.

Зачинателем натуралістичної школи вважали Е.Золя - продовжувача справи, яку розпочав Бальзак. Золя вважав Бальзака своїм духовним батьком.Е. Золя був не лише художником, а й теоретиком натуралістичної школи. Як теоретик натуралізму він виступив у 70-х роках на сторінках "Вісника Європи". Його праці "Романісти-натуралісти" і "Експериментальний роман" - головний матеріал для створення теорії.Положення теорії натуралізму Е. Золя:1. Письменник - не фотограф. Романіст не обмежувався накопиченням фактів і точним їх відображенням, він бачив, розумів, творив, намагався змінювати природу, але при цьому не виходив за її межі; він поступово прийшов до абсолютного пізнання.2. Натуралізм - не матеріалізм. Наука встановила, що духовне життя - елемент механізму, матерія; тому прийоми дослідження духовного життя і матеріальної природи мали бути тотожними, а експериментальний метод мав стати загальним як для хімії, так і для роману. Своїми спостереженнями і дослідами романіст продовжував роботу фізіолога. Роман з "області чистих фантазій" змінився романом, заснованим на спостереженні та досвіді.3. Натуралізм і мораль. "Ми, моралісти-експериментатори, показуємо за допомогою досвіду, яким чином пристрасть проявилася в суспільстві. Коли ми будемо знати механізм даної цієї пристрасті, можна буде зробити її як тільки можливо нешкідливою". У цьому внесок морального призначення творів натураліста.4. Натуралізм та ідеал. Якщо ідеаліст - це той, хто зайнятий пошуком ідеалу, то експериментатор - той самий ідеаліст. Але він не бачив ні благородності, ні краси, ні достоїнств, ні моральності у неправді, у незнанні, у помилці тощо.5. Натуралізм. Особистість письменника і літературна форма. Особистість письменника - на другому плані. Він мав забути про особисті почуття й ідеї. Турбота про форму і склад також відступили на другий план. На думку Золя, формі надавали перебільшеного значення, а мова - логіка, природна наукова побудова.Недоліки натуралістичної теорії:o повне ототожнення художньої творчості з наукою;o заперечення фантазії митця;o ігнорування особистості митця.Заслуга натуралізму:-натуралізм - вираження в історії наукових і соціальних тенденцій;-митець - творець практичної соціології, вирішував взаємодію особистості і середовища, закони, які управляли суспільством;-митець - пророк, який у своїх пророкуваннях спирався на знання природи і людини.Принципи натуралізму за Е. Золя:o відмова митця від оцінних категорій при змалюванні фактів, повна відчуженість автора, об'єктивізм;

o звернення літераторів до "заборонених" тем. Митці-попередники не писали про патологію, тепер їй було відкрито широку дорогу в роман, п'єсу, поему;o історію суспільства розглядали перш за все як фізіологічний процес і так її відображували в мистецтві.

ЕМІЛЬ ЗОЛЯ (1840-1902) народився 2 квітня 1840 в Парижі, у торговому кварталі. Батько Золя - італієць, талановитий інженер, будівельник. Мати - француженка. У місцевій гімназії Золя отримав початкову освіту. Коли в 1857 році померла бабуся, матеріальне становище сім'ї стало ще гіршим.Попри те, що Золя закінчив ліцей Святого Луїса в Парижі, він двічі не склав іспит на ступінь бакалавра, що було передумовою для подальшої освіти, і в 1859 р. почав шукати прибуткове заняттяЩоб доповнити свій прибуток, Золя почав писати статті для різних періодичних видань. В 1865 р. написав перший автобіографічний роман «Сповідь Клода». Отримавши достатню репутацію як письменник, щоб утримувати себе й свою матір, він покинув роботу у видавництві, щоб мати час займатися письменництвом.В наступні роки Золя продовжив кар'єру журналіста та написав два романи «Тереза Ракен» (1867) та «МедлінФера» (1868). Проект Золя, що спочатку включав 10 романів, поступово розширювався та охопив 20 томів.«Щастя Ругонів», перший роман у серії, з'явився у серійній формі в 1870 р., але був перерваний з початком [Франко-прусської війни] в липні та був зрештою надрукований в жовтні 1871 р.В 1870 р. Золя одружився з ГабріеллоюОлександріною Меле, яка була його супутником майже п'ять років. В першій половині 70-х Золя часто зустрічався з Клодом Моне, Альфонсом Доде та Іваном Тургенєвим. Також, як засновник та найзнаменитіший член натуралістичного руху, Золя опублікував декілька трактатів на мистецьку тему.