Панас мирний Доповідь про письменника

Панас Якович Рудченко (літ. псевдонім — Панас Мирний) народився 1 травня 1849 р. у м. Миргороді на Полтавщині в сім’ї чиновника. Навчав­ся в Миргородському та Гадяцькому повітовому училищах. Не маючи мож­ливостей продовжувати систематичне навчання, наполегливо займався са­моосвітою. Служив у повітових канцеляріях Гадяча, Прилук, Миргорода. 1871 р. оселився в Полтаві, де провів решту життя. Працював у казначействі та казенній палаті, після 1917 р. — у губфінвідділі. Помер Панас Мирний 28 січня 1920 р., похований у Полтаві.

Літературну діяльність Панас Мирний розпочав наприкінці 60-х рр. Ви­явив себе як письменник-реаліст. У творчій спадщині Панаса Мирного пе­реважає проза. Він є автором ряду нарисів, оповідань, повістей, романів.

Серед творів Панаса Мирного найбільш масштабним і складним є соціально-психологічний роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», написаний у співавторстві з Іваном Біликом (І.Я. Рудченком). Робота над романом припала на 1872—1875 рр. Через цензурні перепони він був виданий пізніше — 1880 р. Задум твору був навіяний реальним випадком, що дістав відображення спочатку в нарисі Панаса Мирного «Подоріжжя од Полтави до Гадячого», а згодом — у повісті «Чіпка». У центр повісті автор поставив селянина, який обирає злочинний шлях під впливом соціальних обставин. До розвитку попереднього задуму приєднався Іван Білик, за участю якого з’явилися кілька редакцій ро­ману. Співавторство різних особистостей, а також тривалий час робо­ти над романом зумовили його багатоплановість. Автори змалювали широке полотно народного життя з усім комплексом суспільних про­цесів, що охоплює більш як столітній часовий відрізок. При цьому ува­га зосереджена на образі окремої особистості — представника селянсь­кого середовища, який під впливом соціальних обставин став злочинцем. Твір пропонує читачеві художній аналіз того життєвого вибору, що був зроблений центральним персонажем. Роман «Хіба ревуть

212

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

воли, як ясла повні?» став важливим етапом у розвитку української ро­маністики. Він давав відповіді на складні питання тогочасної дійсності, розкривав причини й зображував наслідки руйнування патріархального селянського життєвого устрою. Однак уже на той час ці відповіді, спро­ектовані в соціальну площину, сприймалися як дещо спрощені й од­нобічні. Роман Панаса Мирного та Івана Білика став найвищим досяг­ненням української реалістичної прози ХІХ ст. Водночас він виявив обмеженість та однобічність реалістичного трактування й соціального аналізу дійсності.

Художня проза Панаса Мирного належить до класичних зразків української літератури. Її характерними рисами є масштабність реалістич­них малюнків, точне відтворення народного побуту, соціальність та пси­хологізм.