10 Клас

257

Вона бачила людей загартованих, як криця, i сама прагнула бути такою. Поетеса могла бути спокiйною за долю своїх палких слiв:

Месники дужi приймуть мою зброю, Кинуться з нею одважно до бою…

Леся Українка твердо сподiвалася на перемогу i вважала, що прийде весна i переможе люту зиму:

I вiд слiз тих гарячих розтане Та кора льодовая, мiцна, Може, квiти зiйдуть i настане Ще й для мене весела весна.

Глибоке вiдчуття свого обов’язку перед народом спонукало письмен­ницю все життя гартувати своє слово. Образ художнього слова передано у вiршi-роздумi «Слово, чому ти не твердая криця». У ньому розкриваєть­ся могутня сила поезiї. Рядки вiрша звучали як заклик іти на штурм са­модержавства. Леся Українка служила поезiї, а через неї народовi. Уднi революцiї поетеса утвердила той шлях, на який ступила ще дiвчинкою i яким пройшла своє важке життя. Вона пристрасно бажала, щоб мрiя її не стала мiражем:

Тiльки життя за життя! Мрiє, станься живою! Слово, коли ти живе, статися тiлом пора.

Головна iдея її лiрики — заклик народу до визвольної боротьби. Я га­даю, що життя для Лесi Українки було безупинним змаганням, бороть­бою, дружбою i коханням. Вона любила добро i пристрасно ненавидiла зло, боролася з ним в iм’я добра. Леся Українка прожила недовгий вiк, але це було життя людини, що увесь свiй хист вiддала народовi в боротьбi за його соцiальне i нацiональне визволення.