Чiпка — не бунтар, а злодiй?

(За романом Панаса Мирного «Хiба ревуть воли, як ясла повнi?»)

Я рiзав все… Т. Г. Шевченко

Багато сучасних вчених усе бiльше й бiльше схиляються до думки, що характер людини, її нахили, таланти закладються ще до народження дитини. А умови життя, соцiальний стан людини дають можливiсть їй або реалiзувати свiй талант, або занедбати його.

На жаль, Чiпка Варениченко, головний герой роману Панаса Мир­ного «Хiба ревуть воли, як ясла повнi?», занедбав талант хлiбороба, а вмiння повести людей за собою перетворив у злодiйське ремесло.

Усе своє лихе життя вiн пояснює тим, що шукає правду.

Коли на власнiй нивi Чiпка зiбрав гарний врожай, несподiвано при­несли з волостi страшну звiстку: в нього вiдбирають землю. Це була пiдступна акцiя чиновникiв — землю у нього вiдiбрали обманом, вiддавши її комусь за хабар. Чiпка вiч-на-вiч зiткнувся iз жорстокою несправед-ливiстю. Вiн протестує, але все бiльш скочується на слизький шлях. У товариствi п’яниць i волоцюг — Лушнi, Матнi i Пацюка — грабує, бе­шкетує, пиячить. Увесь нехитрий його статок поплив у шинок. Не мiг про­пити тiльки жита, що виростив власними руками, окропив власним по­том: спротивилася хлiборобська совiсть, не вiддав шинкаревi за безцiнок, а подарував колишньому товаришевi. Цей вчинок був останньою iскрою, що вiдмежовувала в його душi добро вiд зла, та й вона швидко згасла.

Коли не стало чого пропивати, компанiя Чiпки вирiшує обiкрасти пана. Варениченко йде нехотя, огинаючись, але як дiйшло до того, що їх викрив сторож, Чiпка вбив його. Поведiнку свою вiн виправдовує таки­ми словами: «Хiба ми рiжемо? Ми тiльки рiвняємо бiдних з багачами».