Твір-опис за картиною я. Паладія «коні на вигоні»

На картині зображені коні і мале лоша. З любов’ю виписане художником лошатко. Пильні очі дивляться на глядача, маленькі вушка вловлюють кожен звук, маленьке копитце правої ноги почесує тендітну з білою плямою мордоч-к у. Воно спокійне, грайливе, ніякої уваги не звертає на хвилювання дорослих. Лошатко впевнено і затишно почуває себе біля своєї матері — білої красуні. Не можна не милуватися її стрункими ногами з невеликими копитами, граціозно вигнутою шиєю, пишним хвостом. Вона пощипує соковиту травичку, ніби зап­рошуючи й своє лошатко приєднатися до неї.

Троє інших коней, написаних темними барвами, виразно виділяють­ся на світлому фоні. Вони з трьох боків оточують матір із дитятком. Своїм виглядом підкреслюють, що готові стати на їх захист. Стривожені погля­ди, неспокійні рухи, розвіяні гриви і хвости, напружені м’язи. Здається, ще мить і скакуни помчать, вирвуться за рамки картини.

Мені подобається ця картина. Вона сповнена любові до добрих і вічних супутників людини — коней.

ТВІР-ОПИС ЗА КАРТИНОЮ С. ВАСИЛЬКІВСЬКОГО «КОЗАЧА ЛЕВАДА»

Для своєї картини С. Васильківський вибрав найбільш типовий для України краєвид. Безкраї простори нив, луки, вкриті густою травою, ліси та переліски, насичені яскравими барвами.

У центрі картини — воли, які пасуться на зеленому лузі біля озерця. Праворуч — високе розлоге дерево, під яким спочивають люди. Для них віл — показник достатку родини, своєрідний символ землеробства. Лю­дина на картині відійшла на другий план, висунувши на перший своїх вірних помічників. Адже ця лагідна, красива і сильна тварина супрово­джувала селянина від колиски до домовини.

Пейзаж «Козача левада» — це щиросердне освідчення художника своїй батьківщині у синівській любові.

ТВІР-РОЗПОВІДЬ

НА ОСНОВІ ВЛАСНОГО ДОСВІДУ