10 Клас

605

присутній цілий натовп позитивних героїв, адже письменник вірить у лю­дину та її невичерпні духовні сили.

Образи д’Еспара або Монжено можна розглядати в двох аспектах: або як позитивні образи сучасних аристократів і банкирів, або як символ не­можливості доброчинності сучасного суспільства.

Велику увагу приділяє Бальзак визначній особистості. Могутня осо­бистість, здатна на великі зусилля волі і на боротьбу з людьми і обстави­нами, приваблює письменника незалежно від мети її діяльності: чи то бун­тарство проти ідеологічних пут, чи то проти поневолення думки.

Визначна особистість, незалежно від роду занять, наділена величез­ною потенційною силою, владою над зовнішнім світом. Усі герої цього плану являють собою лише варіанти одного типу. І Наполеон, і Вотрен — люди однієї породи, але перший піднявся на вищий щабель політичного життя, а другий залишився на дні людського океану. Сила випадку допо­могла Наполеонові виявити геніальність, а відсутність належних обста­вин призвела Вотрена до боротьби з суспільством. Роль перемоги героя над ворожими зовнішними обставинами визначається так: «Немає прин­ципів, є тільки події; немає законів, є лише обставини; вища людина при­стосовується до подій і обставин, щоб керувати ними» («Батько Горіо»).

Сучасна Бальзакові дійсність відбилась на сторінках першого рома­ну, написаного як частина великої цілісності, названої згодом «Людською комедією». «Батько Горіо» є, так би мовити, ключовим твором, до якого сходиться уся попередня творчість Бальзака. У центрі подій знаходить­ся п’ятиповерховий будинок, де і відбуваються драматичні, повні неспо­діванок, події: убивство спадкоємця, грабунок, розпуста. Автор трагічно показав побут міщанський і побут аристократичний, між якими важко знайти розбіжності, легше знайти спільні риси.

Оноре Бальзак — постать неординарна. Попри всі протиріччя своїх поглядів він залишив нащадкам величезну галерею образів, які увійшли у світову літературу свідченням геніальності великого майстра. А голов­не, він був одним із перших французьких письменників, які з такою гос­тротою відчули свою сучасність.

НЕОДНОЗНАЧНІСТЬ ОБРАЗУ ГОБСЕКА В ОДНОЙМЕННІЙ ПОВІСТІ ОНОРЕ БАЛЬЗАКА

Повість «Гобсек» займає особливе місце серед інших творів Оноре Бальзака першої половини 30-х років. Це один із найвидатніших творів письменника.

Центральний образ твору — лихвар Гобсек. Біографія Гобсека, яку Бальзак вводить в оповідь, розкриває життєву основу його філософії. Філософія Гобсека — своєрідний підсумок його особистого життєвого шляху. Він був моряком, морським торговцем, об’їхав увесь світ, бачив далекі та екзотичні країни. Його розвинута свідомість, не властива йому з дитинства, пояснюється тим, як багато він бачив протягом свого життя.

606

ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА

Він пройшов через усе, щоб накопичити своє багатство: мав зв’язок із кор­сарами, був причетний до американської війни за незалежність, потерпав від голоду, пройшов через смертельну небезпеку, кілька разів втрачав і знов здобував багатство.

Можливо, тому спочатку Бальзак і назвав свою повість «Небезпеки без­путства». Саме під такою назвою повість повністю вийшла у квітні 1930 року у першому томі «Сцен приватного життя». Перша глава її була вида­на дещо раніше, у лютому 1930 року, під назвою «Лихвар». Змінювалися назви, але характер бальзаківського персонажа залишився незмінним.

«Папаша Гобсек наскрізь пройнятий одним принципом, що керує всіма його вчинками. За цим принципом, гроші — це товар, що його мож­на з спокійним сумлінням продавати дорого або дешево, залежно від об­ставин. Капіталіст, на його погляд,— це людина, що бере участь у прибут­кових справах та спекуляціях, вимагаючи великі проценти за свої гроші. І якщо залишити осторонь його фінансові принципи та філософські по­гляди на природу людську, що ними він обґрунтовує своє лихварське поводження, я глибоко переконаний, що поза цими справами він най-делікатніша й найчесніша людина в усьому Парижі».

Світосприйняття Гобсека формувалося під впливом реального жит­тя. Його висловлювання говорять про глибину цього світосприйняття і підтверджують, що його інтелект значно переважує аристократію.

Висвітлюючи відсталість дворянства, його обмеженість, Бальзак по­казує Гобсека, який тримає у своїй пам’яті цілі континенти. Він збагнув і основи сучасного йому суспільного ладу, стверджуючи, що скрізь йде боротьба між бідняками і багатіями. Але двадцятирічні поневіряння по світу зробили його байдужим до всього, крім золота. Він зневірився у мо­ральних цінностях. Тому Габсек бездушний. Він упевнений, що з «усіх земних благ» є лише одне достатньо надійне — золото. А з усіх людських почуттів він визнає лише інстинкт самозбереження. Зі скептицизму виріс соціально-політичний нігілізм, бо Гобсек засуджує всіх тих, хто вболіває за своїми близькими. Він вбачає сенс лише у боротьбі бідняків і багатіїв, упевнений, що ця боротьба нескінченна, і тому вважає, що краще бути експлуататором, ніж експлуатованим. Мова Гобсека підкреслює бідність його філософії щодо власної гідності, адже людина, здатна лише на при­низливі почуття, не здатна навіть на самоповагу, не говорячи вже про повагу з боку інших людей.

Сумний і кінець Гобсека. Розповідь завершується описом його жах­ливої комори і страшної смерті Гобсека. Його пристрасть до грошей, його скнарість, прагнення до наживи призвели до патологічної манії все при­власнювати. Багаторічна активність у збагаченні виявилась безплідною, адже залишити накопичене виявилось нікому. Навіть добру згадку по собі він не залишив. Все людське в його натурі вимістила жадоба до збагачен­ня. Адже протягом цілого життя він брав хабарі і розробляв нові фінан­сові афери.