Моя улюблена народна пісня

Народна пісня... Важко уявити собі життя нашого народу без пісні. Українці — співуча нація, і пісня супроводжує їх усе життя, збагачуючи неповторною красою мистецтва слова в коштовній музичній оправі різно­голосся.

Я з дитинства пам’ятаю, як співав мій дідусь із сусідом пісню «Роз­прягайте, хлопці, коні». Мені сподобалась ця пісня у їх виконанні і стала моєю улюбленою. Я люблю її за бадьору мелодію, піднесений настрій, хоч хлопці збираються не воювати, а відпочивати. Я думаю, тим самим підкреслено завзятість отамана, якого й після походу сон не бере, його турботу про бійців.

Коли я чую цю пісню, то уявляю густий зелений сад, куди гуртами під’їжджають на стомлених змилених конях козаки у барвистих запиле­них строях. Обличчя в них щасливі від зустрічі з рідною землею.

Думаю, що її люблять співати в народі тому, що вона звеселяє душу. А мені нагадує мого дідуся. Хай такі пісні не забуваються.

СПІВОМОВКИ СТЕПАНА РУДАНСЬКОГО

Любов до влучного і дотепного слова — одна з характерних рис ук­раїнського народу. Вона відобразилась у величезній кількості народних жартів, байок, приказок, жартівливих порівнянь.

Це справило свій вплив і на творчість багатьох письменників. Степан Руданський — один із них. В історії літератури він відзначився тим, що започаткував новий жанр — співомовки. «Степан Руданський справді заслуговує на найдорожчий у світі титул — титул народного поета»,— так оцінив його творчість М. Рильський.

Мені подобаються співомовки Руданського. Вони легко й невиму­шено звучать, а за простотою викладу криється прихований підтекст. Автор використовує різні засоби — від легкого гумору до в’їдливої гнівної сатири. Для цих творів характерне різке протиставлення мо­ральних якостей простих людей і панів. При цьому порівняння не на користь панства. В очах Руданського прості селяни, козаки — це носії найкращих рис, вони чесні, порядні, розумні, кмітливі і дотепні. «За­порожці у короля» не дали себе образити й перехитрили пихатих по­ляків («Запорожці у короля»); Іван не дозволив себе ошукати хитро­му панові та ще й сам мав прибуток («Пан і Іван в дорозі»).

98

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Твори Степана Руданського йшли до свого читача дуже довго. Та нині шанувальників його творчості стає дедалі більше. І я серед них.

АВТОБІОГРАФІЧНІСТЬ ПОЕЗІЙ Т. ШЕВЧЕНКА

На уроках української літератури ми познайомилися з поезіями Та­раса Шевченка «Якби ви знали, паничі» та «І золотої й дорогої». Вони є автобіографічними творами, бо в них поет описав своє безрадісне ди­тинство, свою гірку долю.

Із поезії «Якби ви знали, паничі» ми дізналися, що через непосильну працю і матеріальні нестатки батьки Тараса передчасно постаріли і по­мерли. Після їх смерті життя дітей стало ще нестерпнішим. Братам «по­голили лоби», а сестри стали наймичками. Таке життя Шевченко нази­ває пеклом, не щастя, а страшні муки підстерігали кожного. «Мені аж страшно, як згадаю»,— пише поет. Сумно і тяжко таке читати. У поезії «І золотої й дорогої» Тарас Григорович з великим співчуттям і сердечним болем пише про хлопчика-сироту. Він близький поетові, бо і Шевченко колись був таким же. Йому здається навіть, що дивиться на самого себе:

Мені здається, що се я, Що це ж та молодість моя.

Отже, ці твори дають нам уявлення про дитячі роки великого поета.