10 Клас

603

мо уявляє життя французького суспільства уже в юнацькі роки. Але твори Бальзака — це ті твори, до яких людина не раз повертатиметься протягом життя і сприйматиме їх як щось нове і наново відкрите для себе.

На думку Сенеки, життя вимірюється не довжиною, а змістом. Ма­буть, цими ж критеріями керувався і Бальзак, створюючи свою «Люд­ську комедію». Автор написав 97 творів із 143 задуманих, відтворивши широку реалістичну картину французького суспільства першої полови­ни ХІХ століття. Епопею автор поділив на три підрозділи: «Етюди про звичаї», «Філософські етюди» та «Аналітичні етюди», хоча розподіл цей є умовним, адже в усіх творах письменника присутні і показ звичаїв пев­ної верстви населення, і філософські роздуми автора і від своєї особи, і від особи героїв, і глибокий аналіз подій, оцінку яких дано визначити чита­чеві. Проте авторський розподіл і нерівнозначний, адже розділ «Етюди про звичаї» став найбільшим не лише за обсягом (налічує 72 романи), а і за ідейним спрямуванням.

До того ж більшість дійових осіб кожного з творів продовжує своє життя на сторінках інших повістей і романів «Людської комедії». Серед цих персонажів Ежен Растиньяк, Жак Коллен (Вотрен), віконтеса де Бос-сан, Дельфіна Нусинген, Б’яншон і багато інших.

А разом із героями автор звертається і до тем, які намічені в одному з творів, а мають своє продовження в інших творах, перегукуються з основною проблематикою епопеї.

Центральною темою «Людської комедії» є тема згубної влади грошей, ненаситної гонитви за наживою. Саме гроші спотворюють стосунки між людьми, роблять предметами торгу найцінніші людські якості — любов, дружбу, нівелюють роль сім’ї, науки, мистецтва.

Найвідомішими творами Бальзака є «Гобсек», «Ежені Гранде», «Бать­ко Горіо», «Втрачені ілюзії». Перекладами цих творів на українську мову ще в минулому сторіччі займались видатні класики. Творами Бальзака захоплювались Шевченко, Франко, Леся Українка. Не дивно, що наші сучасники з задоволенням знайомляться з творчістю Бальзака. Леся Ук­раїнка, наприклад, всім радила читати «Втрачені ілюзії». Мені подобаєть­ся цей твір, проте більш подобається «Батько Горіо», адже сім’я завжди є основою будь-якого суспільства, тому історія буржуазного суспільства, яку задумував розкрити Бальзак, бере початок саме в цьому творі. По­топтана дочками батьківська любов викриває характер трагедії усього буржуазного суспільства. А особисте життя героїв стає частиною су­спільної моралі.

Не менш жахливим є життя лихваря, якому гроші замінили близь­ких людей, у повісті «Гобсек». Це стосується не лише Гобсека, який не визнавав власної дочки, а й людей вищого суспільного класу, дворян. Так графиня де Ресто заради кохання розорює власних дітей.

А роман «Шагренева шкіра», який очолив серію філософських творів письменника! Хіба ж не реалістично зобразив автор дійсність? Адже,

604

ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА

зображуючи долю молодого поета, Бальзак викриває жорстоку гру при­страстей, жах і трагізм повсякденного життя.

Шагренева шкіра є символом приречення особистості, яка прагне лише насолоди. Автор вважає, що праця низів і паразитизм верхів не­сумісні.

Майже в усіх своїх творах Бальзак виступає майстром типізації і уза­гальнення. При цьому всі його образи виразні й індивідуальні.

Герої творів Оноре Бальзака — представники різних суспільних верств, які під впливом дійсності набувають тих чи інших реалістичних рис і самі стають виявом цієї дійсності, адже життя і характер людини зумовлюються суспільними відносинами.

Але підтекстом у «Людській комедії» Бальзака мені вважається судження, що за будь-яких суспільних обставин людина має залишатися людиною.

ОНОРЕ БАЛЬЗАК — ЗНАВЕЦЬ ЛЮДСЬКИХ ПРИСТРАСТЕЙ І РУШІЙНИХ СИЛ СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Творчість Оноре Бальзака дуже складна для сприйняття. Здавалось би, його герої знаходяться на поверхні зі своїми болями, радощами, при­страстями. А насправді, розглядаючи їх, натикаєшся на таку підводну течію, що може поглинути і не дати випірнути на поверхню.

Образи його творів такі реальні, що іноді забуваєш, що розглядати їх треба лише в контексті твору, і переносиш у дійсність і ставишся так, як ставився б до людей, існуючих поруч. Тоді вчинки героїв стають незрозу­мілими і неусвідомленими, а твір взагалі втрачає зміст.

Але не слід забувати, що основною ідеєю романтиків, засвоєною Баль­заком, був історизм, який базувався на засадах єдності людини і суспіль­ства. Зображуючи сучасну йому епоху, Бальзак підносив особистість над побутом. Можливо, тому його творчість близька мені і моїм сучасникам.

У зображенні своїх героїв, як центральних, так і епізодичних, пись­менник узгоджував соціальну належність героя з його мораллю.

Найбільш показовою у цьому плані є «Людська комедія», де автор з цілковитою точністю і повнотою дослідив специфічні особливості епо­хи. Найбільшу увагу, на мій погляд, привертає зображення автором «епохи грошей», адже Бальзак глибоко і тонко проник у сутність і «техніку» гро­шових стосунків. Він зумів проникнути у неестетичні сторони дійсності — брудні розрахунки спекулянта і катастрофу купця, які визначили більшість рис людського побуту і моралі. Я думаю, що не слід скептично ставитися до вислову доктора Б’яншона, що «гроші — релігія нового світу», адже гроші в усі часи відігравали велику роль у соціальному житті. І саме злидні, відсутність грошей, побутові умови стають тією зовніш­ньою силою, що протистоїть особистості. Тому так часто герої Бальзака боряться з грішми, а не служать їм, бо на думку самого автора «вигодою можна пояснити лише принизливі вчинки». А в «Людській комедії»