11 Клас

331

«Зенітка» письменник вибрав старого діда Свирида, щоб показати, що з во­рогом боровся увесь народ. Дід Свирид — мудрий, життєрадісний, винахі­дливий і дотепний. Людина мужня і скромна. Сміх викликають не тільки незвичайні ситуації, в які ставить Вишня свого героя, а й використання військової термінології. Дід Свирид — позитивний персонаж. Через цей художній образ письменник розкриває вірність народу своїй Вітчизні. Наші люди готові в будь-яку хвилину відстояти свою волю і незалежність.

Визначне місце у творчості письменника займають «Мисливські усмішки». Над ними Остап Вишня працював протягом багатьох років. У цих творах злилися воєдино дві грані творчого таланту митця — ліри­ка і гумор. Павло Михайлович ніколи не був мисливцем, але ходив на полювання з єдиною метою — помилуватися густими лісами, зеленими луками, запашними сінокосами, бездонно-чистими озерами. Письменник відтворює психологічний стан мисливця напередодні відкриття полюван­ня. Кожна рослина у Павла Михайловича одухотворена, наділена риса­ми і почуттями живої людини. У своїх усмішках Остап Вишня викорис­товує уривки народних пісень, віршів. Письменник виражає щире захоплення природою. Він висміював тих мисливців, які безжалісно ни­щили природу рідних лісів. Але є герої — дбайливі, добродушні, веселі, розумні, кмітливі, до безтями закохані у свій рідний край люди, які по­любляють дотепне слово, знають багато веселих мисливських бувальщин. Це щирі любителі і охоронці природи.

Остап Вишня — письменник-новатор, він збагатив жанрові різнови­ди памфлета, фейлетону, гуморески, нарису. Письменник створив в ук­раїнській гумористично-сатиричній літературі образ позитивного героя. Вишня-художник у своїх усмішках застосовує гротеск і гіперболу. Остап Вишня прекрасно володіє народнорозмовною інтонацією, умінням орга­нічно трансформувати народні дотепи, творчо використовувати прислів’я. У своїй творчості гуморист поєднав новий зміст із глибоким національ­ним колоритом. Із «вишневого кореня» виросла ціла плеяда таланови­тих сатириків і гумористів: Олександр Ковінька, Степан Олійник, Дмит­ро Білоус, Павло Глазовий, Федір Маківчук... Гуморески Остапа Вишні читають не тільки в нашій країні, а й у Канаді, США, Бразилії, Аргентині, країнах Східної Європи.

ОСТАП ВИШНЯ. «МОЯ АВТОБІОГРАФІЯ»

Павло Михайлович Губенко (більше відомий як Остап Вишня) зумів втілити у своїх мудрих, дотепних, кмітливих, щирих і безпосередніх ге­роях риси характеру українського народу, передати його ментальність. Тому багатьох струн душі людської торкало і торкає вишнівське мудре, дотепне слово.

Палітра письменника досить різноманітна. Це і лагідна, м’яка усміш­ка, сповнена любові і приязні до людини. Й ущипливий дотеп, коли йдеть­ся про безгосподарність, лінощі, безвідповідальність, неуцтво.

332

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Цикл творів «Моя автобіографія» сповнений саме м’якого і доброго усміху. Скільки тепла і любові до людей, що його оточували в дитинстві, передає нам Вишня в оповіданні «Моя автобіографія»!

Оповідання «Як ми колись учились» і «Ох і лікували нас» розпові­дають з тонким, ненав’язливим гумором про те, як жило село за часів ди­тинства письменника.

«Дуже рано починалась професійна освіта на селі»,— пише Вишня. Діти ще тільки починали ходити, а їм уже доручали пасти гусей. Верши­на цього етапу «профосвіти» — уміння пасти коней…

Дітей змалечку привчали працювати, вчили, що без праці неможли­во прожити, та воно і справді так.

Баба Палажка «значно професоріша від самого професора» знахар­ством і молитвами відганяла хвороби од дітей і дорослих. У цьому мож­на побачити і недостатній рівень життя на селі, і невмирущі народні тра­диції. Адже зараз до таких «баб Палажок» теж звертаються матері, щоб вони «вилили переляк» дитині або вивели пристріт.

Автор передає самобутню колоритну лексику, певні дійства, що су­проводять процес лікування.

Кожен рядок цих творів перейнятий любов’ю до людей, котрі жили нехитро і щиро, допомагали один одному, чим могли, і в своїй простій муд­рості були «значно професоріші» деяких глибокодумних своїх сучасників.

Але за легкістю розповіді можна побачити і злиденність життя селян, їхню важку працю, бажання вивести своїх дітей «в люди».

Творам Остапа Вишні властиве глибоке проникнення у світ людини, що розуміє красу, сприймає її й сама стає творцем. А гумор тільки допо­магає сприймати серйозне в житті з усмішкою.