Образи борців за волю народу в поезії п. Грабовського

Боротьба за народне визволення і народне щастя — зміст усієї твор­чості П. А. Грабовського.

Я не літав в надзоряні країни,

А все державсь бездольної землі;

Боровся я за щастя для людини,

За світло в чорній млі. Так характеризує сам поет своє покликання у вірші «Смієшся ти, але спи­татись треба…».

У поезії Грабовського оспівується борець-революціонер, якого не мо­жуть звернути з обраного шляху ніякі страждання і переслідування. Наче перегукуючись із словами Франкових каменярів, які знають, що щастя, за яке вони ведуть боротьбу, здобудуть тільки їхні нащадки, Грабовський у вірші «Думка тюремна» пише:

Перейдуть дні,— і трупи наші Попихач, лаючись, складе; Не все ж умре: гіркої чаші Удруге пити не впаде… …За в’язнем в’язень одстраждає, Але настане легший час,— І добрим словом спогадає Потомок вільний мертвих нас!

Яка світла й непохитна віра в майбутнє живе в серці героя Грабов-ського, в серці самого поета!

Образ революціонера не має у поета конкретно-індивідуальних рис. Навпаки, П. Грабовський прагне до створення образу узагальненого.

Мужній, стійкий характер революціонера змальовано в поезії «Справжні герої».

Справжні герої — це узагальнений образ борців, які безстрашно йшли в народ в ім’я майбутнього. Справжніми героями поет вважав не роман­тичних козаків, не псевдогероїв, яких часто прославляли за криваві спра­ви, а сучасників, людей, які своєю самовідданою працею борються за «бу­дуче Русі». Саме цим героям поет співає хвалу: