Навіщо відьмі помело...

А й справді, навіщо? І чому як відьма — так і помело? А як добра фея — так гарнесенька чарівна паличка? І нащо було стільки всього вигадува­ти у казках: і килими-літаки, і чоботи-скороходи, і чарівні квіти, і живу та мертву воду, і меч-голова-з-плеч. Усього й не перелічиш! Хіба не мож­на було обійтися без усіх цих предметів?

А спробуйте-но розповісти відому казку, вилучивши з неї всі чарівні предмети. Спробували? Не виходить?! Позбавили казкового героя чобіт-скороходів, і не може він в одну мить добігти до іншого царства, щоб ви­конати забаганку вередливої принцеси. І день мусить він іти, і другий, і третій. Сам втомився і той, хто розповідає, теж втомився, а слухачі вже й зовсім заснули.

5 КЛАС

493

Отже, чарівні предмети виконують у казках дуже важливу роль. По-перше, вони роблять оповідь цікавішою. По-друге, у цих предметах віддзеркалювалися споконвічні сподівання і прагнення людей. За допо­могою чарівних предметів герої швидко долають великі відстані, потрап­ляють у далекі незвідані країни. Так у казці втілювалася жага збагнути світ, відкрити найдивовижніші таємниці.

По-третє, здобуття добрими героями чарівних предметів — запорука їхньої перемоги. Наприклад, герой здобуває живу і мертву воду, а потім ця вода повертає його до життя, й у казці утверджується ідея неодмінної перемоги добра над злом. Або інший приклад. Викрадає герой у відьми помело і з його допомогою чинить добрі справи.

Виходить, що відьмі без помела ніяк не можна! Бо у казки свої закони.

РОЛЬ НАРОДНОЇ КАЗКИ У ВСТУПІ ДО ПОЕМИ О. С. ПУШКІНА «РУСЛАН І ЛЮДМИЛА»

Завдяки своїй няні Орині Родіоновні великий російський поет Олек­сандр Сергійович Пушкін назавжди полюбив народні казки. Вони стали матеріалом і для його власних казок-поем.

Одна з найвідоміших — «Руслан і Людмила», в якій князь Руслан ви­рушає в далеку дорогу, щоб відшукати свою наречену Людмилу, викрадену злим чаклуном Чорномором. Подолавши багато перешкод, Руслан звільняє кохану. Поема закінчується торжеством Добра над Злом.

А починається вона знаменитим вступом «Край лукомор’я дуб зелений...» Це збірна картина казкових мотивів, сповнена незвичайним, чарівним.

Коли читаєш ці поетичні рядки, згадуються російські народні казки «Царівна-жаба», «Мар’я-Царівна», «Баба-Яга», «Казка про Івана-царе-вича, жар-птицю і сірого вовка», «Кощій Безсмертний»...

Цілий калейдоскоп казкових образів проходить перед нами. Тут і лі­совик, і русалка, і хатка на курячих ніжках, і тридцять витязів чудових зі своїм ватагом морським, і чаклун, і бурий вовк, і Яга зі ступою, і цар Кощій.

За допомогою метафор — слів у переносному значенні — ми ніби справді потрапляємо у казковий світ. Адже тут «кіт учений... спів заво­дить, ...казку гомонить», бурий вовк вірно служить полоненій царівні, ступа «вперед сама самою йде».

О. С. Пушкін висловом «Там руський дух... там Руссю пахне!» підкрес­лює, що саме народна фантазія, народна казка є для нього джерелом натхнення у творчості.

ЯКЩО У СЕРЦЕ ПОПАДАЮТЬ СКАЛКИ ДЗЕРКАЛА ТРОЛЯ...

(За казкою Г. Х. Андерсена «Снігова королева») Казка про Снігову королеву — моя улюблена казка Г. К. Андерсена. Я читала її багато разів, і кожного разу пригоди маленької Герди приму­шували хвилюватися. Але найбільше я співчувала Каєві, в серце якого попала скалка дзеркала троля.

Веселий і добрий від природи, на очах читача він перетворювався на безжалісного і жорстокого егоїста. Кай перестав розуміти красу життя.

494

ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА

Дивлячись на троянду, він помічав лише хробака, який точив її. І в людях він бачив лише вади і жорстоко сміявся над ними. Навіть Герду, яка любила його всім серцем, він дражнив і доводив до сліз.

Йому подобалося дивитися на сніжинки: їх чіткі, правильні лінії зда­валися йому втіленням досконалої краси. Не відчував Кай, що краса та позбавлена життя.

Кай опинився у палаці Снігової королеви. Там він побачив дзеркало розуму, яке королева вважала кращим дзеркалом на світі. Вона пообіця­ла Каєві, що він зможе володіти усім світом, якщо з холодних льодяних уламків складе слово «вічність». Але як Кай не старався, нічого у нього не виходило. Не бажали крижинки утворювати те слово.

Любов, вірність, самовідданість Герди врятували Кая, розтопили кригу, яка вкривала його серце, розплавили скалку дзеркала троля. Кай озирнувся навкруги й уперше помітив, як безлюдно в палаці Снігової королеви. Він пригорнувся до Герди, а та плакала і сміялася від радості. Тоді крижинки самі собою утворили слово, яке так довго не міг скласти Кай. Виходить, що вічність — це не холодна незмінна краса, а любов і здатність творити добро. Тільки вони можуть врятувати людину «зі скалкою дзеркала троля у серці».

ХТО СИЛЬНІШИЙ ЗА СНІГОВУ КОРОЛЕВУ?

(За казкою Г. К. Андерсена «Снігова королева»)

У казці Г. К. Андерсена Снігова королева — велична й могутня. Вона може засипати світ снігом, заморозити усе навколо, але найстрашніше — зробити серце людини крижаним і жорстоким. На вигляд королева дуже гарна («Очі її сяяли, як зірки...»). Але не було в тих очах ні тепла, ні миру, бо несли вони лише зло.

Снігова королева поцілувала Кая і зробила його своїм слухняним учнем, позбавила пам’яті та почуття справжньої краси.

Подруга хлопчика Герда вирушила на пошуки товариша. Їй довелося побувати і в чарівному саду жінки, і в розбійниці, і в лапландки та муд­рої фінки, і в палаці Снігової королеви. Вона подолала великий шлях, холод і голод, щоб врятувати Кая. А потім своїми слізьми розтопила кригу і скалку чарівного дзеркала. Хлопчик знову став самим собою і подолав чари Снігової королеви.

Під час останньої зустрічі маленька розбійниця, дивлячись на Кая, запитала: «Ах ти, бродяга. Хотіла б я знати, чи вартий ти того, щоб за тобою бігати на край світу?» Герда промовчала. Але читачі можуть тепер відповісти: «Вартий!» Людина завжди варта того, щоб за неї боротись, навіть якщо вона здається зовсім пропащою.

Людяність — краса людського серця. Це та сила, яку не в змозі пере­могти навіть чаклунство самої Снігової королеви. Як тут не згадати сло­ва старої фінки про Герду: «Сильнішою, ніж вона є, її не зроблю».

Отже, сильнішою за Снігову королеву виявилася маленька дівчинка Герда, яка мала у грудях гаряче, чуйне серце, була вірною у дружбі, напо­легливою і мужньою у досягненні мети.

5 КЛАС

495