logo search
12__2009

10 Клас

311

Образ Сонячних Кларнетiв у збiрцi — це образ всесвiтньої гармонiї. Поет оптимiстично сприймає природу, тонко вiдчуває її барви i звуки, показує її вiчно невгамовне життя. Але змалювання природи для Тичини не самоцiль, вона є невiд’ємною частиною повнокровного людського буття. Майстернiсть поета невiддiльна вiд змiсту його творiв. Вiрш «Гаї шумлять» — зразок нiжної i музикальної лiрики, яка, оспiвуючи природу, пiдносить значення краси i емоцiй як основи мистецтва. Основа цього вiрша, як i бiльшостi творiв збiрки «Сонячнi кларнети»,— народна поезiя. Це виявляється i в образах вiрша, i в художнiх прийомах: повторах, мелодiйнi ритмiцi, римуваннi:

Я iду, iду —

Зворушений.

Когось все жду —

Спiваючи.

Спiваючи–кохаючи

Пiд тихий шепiт трав

голублячий.

Чудовий образ весняного передгроззя змальовано в поезiї «Арфами, арфами…»:

Думами, думами —

Наче море кораблями, переповнилась блакить

Ніжнотонними:

Буде бiй

Вогневий!

Смiх буде, плач буде

Перламутровий…

Ус я збiрка пройнята радiсним вiдчуттям людини, яка вслухається у весняний шум зеленого гаю, усмiхається сонцю, квiтам, милується чарiвними хмарками, що бiжать по блакитному небi. Лiричний герой нiби «розмовляє» з природою, звiряє їй свої найпотаємнiшi, найiнтимнiшi почуття, захоплений її яскравими барвами, вiчним рухом, гармонією.

Природа зображена активно дiючою, вона захоплює поета («душi моїй так весело»), збуджує в нього найкращi почуття, викликає справжню музику в душi.

У поезiях «О, люба Інно», «З кохання плакав я» нiжно, з почуттям високої поваги до дiвчини висловлено прекрасне, чисте, як ранкова роса, почуття кохання. У «Сонячних кларнетах» поет ще шукає свого героя, намагається усвiдомити його iсторичнi перспективи; невпинний у твор­чому льотi, «чулий, тривожний» стоїть на перехрестях життя:

Йду в простори, я, чулий тривожний,

(Гасне день, облiтає, мов мак).

В моїм серцi i бурi i грози

Й рокотання — ридання бандур…

312

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Безперечно, збiрка Тичини «Сонячнi кларнети» — видатне явище в iсторiї української лiтератури. Можливо, головний секрет її привабливостi i для нас, теперiшнiх у її чудовiй молодостi, у свiжостi почуттiв, у молодiй радостi вiдкриття i сприйняття свiту.