11 Клас

389

жив у Канадi та знову в США. У лютому 1961 р. поет несподiвано вилетiв до Іспанiї, вiдвiдав Париж i Мюнхен, де пiсля iнсульту знов опинився в лiкарнi. Як громадянина США його спецiальним вiйськовим лiтаком вiдправили до Америки. Помер Т. Осьмачка 7 вересня 1962 р. в психіат­ричній лiкарнi пiд Нью-Йорком.

Творчість Осьмачки позначена впливом поетики символiзму та екс-пресiонiзму. Перша друкована збiрка Т. Осьмачки «Круча» вийшла 1922 р. У нiй поет спробував творчо осмислити нещодавнi подiї громадянсь­кої вiйни та голоду 1921 р. Друга збiрка «Скiфськi вогнi» побачила свiт 1925 р., провiдними мотивами її стали пошук правди та палкий бiль за долю народу, вiра в його незнищенність; в основу лягли мiфологiчнi мо­тиви та поетика символiзму. 1929 р. вийшла третя збiрка поета — «Клекiт», де помiж хаотичних образiв домiнували апокаліптичні вiзiї передчуття поетом майбутньої трагедiї українського села. Поетичний доробок Т. Осьмачки 1920-х рр. критика вважає найяскравiшим ви­явом в українськiй лiтературi експресiонiзму.

Пiсля поневiрянь 1930-х рр. наступна збiрка поезiй «Сучасникам» поба­чила свiт лише у Львовi 1943 р. Символiка в пiзнiх поезiях Т. Осьмачки стає спокiйнiшою, набуває рис неоромантизму, в них вiдчувається нерозривна єднiсть поета з українською традицiєю, народною поезiєю та мiфотворчiстю. Вже в США 1953 р. вийшла поетична збiрка «Китицi часу», а наступного року з’явилася велика книга вибраних поезiй «Із-пiд свiту» (1954).

У рамках Українського Мистецького Руху Т. Осьмачка видав вiршований роман «Поет» (1947) та прозову повiсть «Старший боярин» (1946). У цьому творi особливо вiдчутний вплив М. Гоголя: романтичне свiтосприйняття, казковi видiння, переплетiння реального i фантастично­го, елементи етнографiчно-фольклорної оповiдi, лiричнi вiдступи тощо. По­етичний талант Т. Осьмачки проявився у наявностi в художнiй структурi повiстi яскравих епiтетiв, несподiваних метафор та образiв-символiв. Пись­менник створив власну вiзiю iдеальної України напередоднi катастрофи 1917 року, показавши реальнiсть альтернативного шляху.

Пiзнiше з’явилися прозовi твори «План до двору» (1951) i «Ротонда душогубцiв» (1956), де основою сюжету стали подiї колективiзацiї та голо­ду в Українi поч. 1930-х рр. На художностi цих двох творiв негативно по­значилися публiцистична загостренiсть та чiтка нацiональна позицiя ав­тора. Але, незважаючи на це, твори Т. Осьмачки прихильно поцiнованi критиками та лiтературознавцями.

ОРИГІНАЛЬНІСТЬ СВІТОСПРИЙМАННЯ ТОДОСЯ ОСЬМАЧКИ

(За повістю «Старший боярин») Тодось Осьмачка — досить оригінальний письменник доби Розстрі­ляного Відродження. Його дивовижна доля вражає сучасного читача. Блискуча літературна кар’єра... Арешти... Допити... Психічний злам...

390

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Божевілля... Еміграція... Поневіряння... Гнаний чорним демоном страху, Ось-мачка не знав спокою ні вдень, ні вночі. На мою думку, цей нетиповий пси­хічний стан автора сприяв створенню повісті «Старший боярин».

Читаючи повість Т. Осьмачки, іноді не розумієш, де шукати грань між реальним і міфічним. А чи є вона взагалі у «Старшому боярині»? Чита­чеві слід «ввімкнути» всі механізми своєї уяви, аби збагнути світ художніх образів Т. Осьмачки. Герої повісті ніби розділені на два табори. Упершо-му, представленому Маркулою Пузанем і Харлампієм Пронем, зосере­джені люди з нечистим сумлінням, які прагнуть зруйнувати «селянсь­кий рай», а тому автор сприймає їх як нечисту силу, бо зраджувати рідний народ, на думку Осьмачки,— це все одно, що продавати душу чортові. Інші ж герої — Гордій, Варка, отець Діяковський, Горпина Ко-рецька, члени «Першого куреня вільних українців» — сповідують такі моральні цінності, як добро, правда, справедливість, милосердя. Ус і вони інтуїтивно прагнуть бути рівними, а тому негативно ставляться до будь-якої влади. Але разом з тим Т. Осьмачка стверджує, що, незважаючи на ідейно-політичні обставини, українець завжди тягнеться до прекрасно­го. Тому автор разом зі своїми героями милується звуками української пісні, народженням світанку, золотим сяйвом сонця, яке випромінює життєдайну чисту енергію.

Т. Осьмачка у повісті «Старший боярин» намагається знайти відповідь на питання: що може врятувати людину від самотності та мізерності? А ві­дповідь проста: любов, тільки любов! Саме вона з’єднує Гордія і Варку, вир­вавши її з монастиря, а його — з розбійницького гурту. Тому щастя для Ось-мачки — це кохати і бути коханим.

Але не лише завдяки коханню жевріє вогник щастя в душах Осьмач-чиних героїв. У повісті автор досить вдало показав зв’язок між людиною та її господарством. Коли гине одне — гине й друге. Саме тому знищення садиби священника він порівнює із зруйнуванням Києва татарами. Пронь добре знав психологію українців, тому його програмою було довести Ук­раїну до зубожіння та руїни. Зубожіє Україна — сини й доньки її підуть в небуття.

Отже, для світосприймання Т. Осьмачки характерні міфологічне, де­монологічне мислення, віра у всепереможну силу кохання, утопічне ба­чення України як «селянського раю», де всі матимуть рівні можливості для розвитку своїх найкращих рис.