Чи врятує людину кохання?

(За романом К. Гамсуна «Пан»)

У світовій літературі Кнут Гамсун посідає одне з почесних місць як поет кохання, митець, що відкрив і зобразив нові відтінки цього почуття, показав його складний характер, протиріччя між його життєдайною і руй­нівною силами.

Усі вчинки героїв у романі К. Гамсуна «Пан» визначає кохання. Го­ловний герой роману лейтенант Глан живе відлюдником у лісовій хатині. Саме тут він почуває себе вільним і щасливим. Серед людей йому неза­тишно, навіть задушливо. Він має душу, відкриту красі і коханню, душу, яка цурається дріб’язковості, бо може осягнути вічне: коловорот приро­ди, її весняне відродження, літній розквіт, осінній сон. Він нудьгує серед товариства, що збирається у домі місцевого багатія Мака. Розмови, що точаться тут про буденні речі, не цікавлять героя, адже він розуміє сутність людей, розуміє інстинктивно, як звір. Невипадково в романі його погляд називають «звірячим». Цей погляд допомагає йому відчути ілюзорність багатьох цінностей і прагнень людського суспільства. Його ідеал — при­рода, а що може бути природнішим за кохання.

Кохання в романі зображується як непереборна сила, непідвладна ні розуму, ні моральним законам. Це стихія, яка не вибирає шляхів, яка не­минуче приносить жертви.

Кохання єднає Єву, дружину сільського коваля, і лейтенанта Глана. Воно перетворює покірну і безталанну Єву в особистість. Кохання дає їй сили,